Опис проекту

      Проект спрямований на сприяння розв’язанню резонансної проблеми мешканців Харківської області: найвищих в Україні комунальних тарифів на місцеві енергетичні ресурси, що призводить до виникнення важкого соціально-економічного явища «енергетичної бідності». Дана проблема обрана як одна з найбільш резонансних та значущих для території Харківської області, що визначено на основі контент-аналізу повідомлень у ЗМІ та аналізу регіональної політики.

    В м. Харків та Харківській області (за доповіддю Прем’єр-міністра України М.Я. Азарова на засіданні Кабінету Міністрів України 03 липня 2011 р.) найвищі серед міст України тарифи на послуги комунальних підприємств, особливо, в галузі місцевої енергетики – надання послуг із опалення та гарячого водопостачання.

   Враховуючи факт, що в Харківській області середній рівень заробітної плати становить 1 256,5 грн. (за даними щорічного звіту Державного агентства статистики України за 2010 р.), а близько 1/3 населення області (765,6 тис осіб) планують свій бюджет із розрахунку менше 700 грн. на особу (за інформацією офіційного сайту Головного управління праці та соціального захисту населення в Харківській області), можна зробити висновок, що зазначена група населення не спроможна сплачувати свої витрати на спожиті енергетичні ресурси. Об’єднуючи наведені вище тези можна зробити висновок, що невисокий рівень середньої заробітної плати та високі тарифи на регіональні енергетичні ресурси призводить до виникнення в Харківській області складного соціально-економічного явища – «енергетичної бідності».

         Разом з тим, за оцінками Міністерства палива та вугільної промисловості України (Звіт «Стан енергетичних мереж України», 2009 р.), дослідженнями незалежних організацій (think tank), зокрема «Прозорість державних фінансів в Україні. Оцінка та рекомендації» (виконаний Гданським Інститутом ринкової економіки, 2004), демонструють, що постійне збільшення вартості місцевих енергетичних ресурсів залежить не лише від збільшення ринкової вартості первинного вуглеводневого палива, а й є наслідком «енергетичного марнотратства» та високої зношеності локальних енергомереж і засобів виробництва теплової енергії.

            Існування даної проблеми підтверджується й звітом губернатора Харківської області Михайла Добкіна «Стан соціально-економічного розвитку Харківської області у 2010 р.»: область має перевищений споживання твердого палива (в основному, вугілля) і природного газу для виробництва енергії в східному регіоні країни. Це пояснюється тим, що з 96 централізованих систем опалення міських та сільських населених пунктів – 82 мають систему виробництва, логістики та споживання побутового тепла, побудовану в 1972-1976 р.р. При цьому, середній коефіцієнт корисної дії 76 систем лежить в межах (40%; 45%), що означає марні втрати 55-60% палива. Постійно збільшується споживча ціна на природний газ, що призводить до значного підвищення виробленої та поставленої споживачу одиниці енергії (як електричної, так і теплової).